Закінчився 2025–2026 навчальний рік, і для українських школярів він ознаменувався тим, що їхній освітній процес значною мірою залежав не тільки від наявності педагогів чи навчальних планів. На прифронтових територіях безпека та можливість відвідувати заняття для дітей були під загрозою через повітряні тривоги, артилерійські обстріли, перебої з електропостачанням, низькі температури в приміщеннях та вимушене переселення родин.
Команда savED провела аналіз ситуації у громадах восьми областей, де функціонують наші освітні осередки «Вулик», реалізуються програми надолуження освітніх втрат та молодіжна ініціатива UActive. Ми дослідили труднощі, з якими щодня стикалися діти, вчителі та місцеві спільноти протягом другої половини навчального року.
Освітній процес під постійним тиском війни
Станом на травень 2026 року в Україні понад 4,5 тисячі освітніх закладів було пошкоджено, з яких 423 були повністю зруйновані. Хоча деякі регіони поступово відновлюють можливість очного навчання, для значної частини прифронтових громад доступ до такої форми навчання залишається обмеженим.
У Харківській, Сумській, Запорізькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Миколаївській та Херсонській областях учні продовжують здобувати освіту в умовах постійної небезпеки. У деяких громадах тривалість повітряних тривог сягала понад 8 годин на добу, а обстріли спонукали школи переходити на інші формати роботи фактично за лічені години.
Для багатьох дітей школа є не лише місцем здобуття знань. Це простір для живого спілкування, взаємопідтримки, відчуття стабільності та зв’язку зі своїм оточенням. Тому будь-які перерви в навчанні мають значно глибші наслідки, ніж просто пропущені уроки.
У другій половині 2025–2026 навчального року найбільшу кількість сигналів повітряної тривоги було зафіксовано у Харківській, Сумській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.
За період із грудня 2025 по травень 2026 року Харківщина пережила 1134 повітряні тривоги, Сумщина – 969, Запоріжжя – 913, Миколаївщина – 875, Чернігівщина – 865.
Ситуація стає особливо критичною, коли тривоги збігаються з навчальним процесом. Діти змушені припиняти заняття, переходити в укриття, а після відбою тривоги повертатися до навчання, відчуваючи при цьому втому та втрату концентрації.
У деяких громадах одна повітряна тривога могла фактично зупинити навчальний процес на весь день, вони тривали від 4 до 8 годин на добу, а в окремих випадках – понад 8 годин.
Крім того, повітряні тривоги впливають не тільки на навчання. Вечірні та нічні сигнали заважають нормальному сну дітей, посилюють їхню тривожність та знижують здатність засвоювати нову інформацію.
Енергетична криза як додаткова перешкода
Через нові атаки росії на об’єкти енергетики, країна знову стикнулася з тривалими обмеженнями електропостачання. Для дітей це обернулося новими перервами у навчальному процесі та втратою офлайн та інколи онлайн доступу до освітніх центрів, які були вкрай важливі саме в цей період.
Відсутність електроенергії означала не лише темні приміщення. Разом зі світлом зникало тепло, припинявся доступ до інтернету та можливість продовжувати дистанційне навчання.
У деяких громадах перебої з електропостачанням тривали від 6 до 8 годин на добу, а іноді й довше. Наприклад, у деяких районах Запоріжжя блекаути сягали 12–14 годин.
Через це школи та освітні центри були змушені скорочувати робочі години, переносити заняття або тимчасово переходити на онлайн-формат.
За оцінками Education Cluster, лише за період із початку січня до середини лютого 2026 року українські школярі втратили в середньому 16,5 навчальних днів через перебої з електроенергією та опаленням.
У деяких школах температура в приміщеннях опускалася до 9–12°C, що унеможливлювало проведення занять та впливало на здоров’я дітей.
Евакуація продовжує змінювати освітній ландшафт
Деяким громадам війна принесла не лише тривоги та обстріли, але й необхідність евакуації.
У Дніпропетровській та Запорізькій областях частина освітніх центрів була змушена змінити своє місцезнаходження через загрозу безпеці дітей та команд. Деякі заклади продовжили свою діяльність в інших громадах, а окремі проєкти тимчасово перевели в онлайн-формат.
За кожною такою історією стоять діти, які вдруге чи втретє змушені адаптуватися до нових життєвих та навчальних умов.
Чому укриття залишаються життєво важливими
Навіть там, де школи продовжують функціонувати, якість навчального процесу безпосередньо залежить від наявності безпечного та комфортного укриття.
Станом на 2026 рік в Україні облаштовано понад 24 тисячі укриттів у закладах освіти. Водночас вони здатні забезпечити безпеку лише 52,5% учасників освітнього процесу. Тобто майже половина українських школярів та освітян досі не мають належного захисту під час повітряних тривог.
Сучасне укриття – це не просто захист під час повітряної тривоги. Це простір, де можна продовжувати уроки, проводити позакласні заходи, працювати в групах та підтримувати звичний ритм навчання.
Саме тому розвиток безпечної освітньої інфраструктури залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності savED. З початку повномасштабного вторгнення фонд облаштував безпечні освітні простори у десятках освітніх закладів прифронтових регіонів.
Поточна ситуація
Досвід другої половини 2025–2026 навчального року свідчить: освітні втрати формуються не лише через відсутність уроків.
На якість навчання впливають тривалі повітряні тривоги, нестабільність електропостачання, вимушені переселення, психологічне виснаження дітей та педагогів, а також обмежений доступ до живого спілкування з однолітками.
Тому підтримка освіти в умовах війни потребує комплексних рішень. Безпечні укриття, резервні джерела живлення, програми надолуження освітніх втрат, підтримка вчителів та створення просторів для соціалізації дітей залишаються необхідними умовами для того, щоб українські школярі могли продовжувати навчатися попри війну.
Упродовж року savED забезпечив резервним живленням понад 90 освітніх локацій, що дозволило підтримати навчання для 25 477 дітей. До програм надолуження освітніх втрат було залучено 32 274 учні у 369 закладах освіти.
Освітня криза в Україні сьогодні – це не лише питання пошкоджених шкіл
Тривалі повітряні тривоги, блекаути, евакуація та психологічне виснаження поступово впливають на якість навчання, соціалізацію дітей та здатність громад відновлюватися.
Саме тому підтримка освіти в умовах війни залишається інвестицією не лише в окрему дитину, а й у майбутню стійкість українських громад та країни загалом.
Адже освіта сьогодні – це не лише про знання. Це про стійкість громад, взаємну довіру та майбутнє країни.
